Jiná povídka z téže gubernie vypravující příhody s „Moskalern"-vojákem začíná obecnou poznámkou o „Moskalovi": He дай Господи, ек из москалем зчепитыіь! Не то щоб за пани брата з йім статы, a так тульки бесіду завести, чи стать чого питати, — то таки зпутав, так и охандужит, або ще й капость еку зробить тобі. И чого б бацця так? Поглядиш на москаля дак по корі неначе й добри чоловік, a що в середині седить, дак вража матир його знае. Одного Бога люде, да поведенція не в кожного однака. Наш брат мужик усе запроста робит, a щоб y глум еки пуститьця, то йрозуму не прібере.

Не далеко кажучі, ■— ось слухайте, коли хочьте, як москаль долотом рибу ловив, да чумакув дурив. Чумакі уже на що народ ходячи, из краю в край снуе, a й то москаль прокляти наглумився. (Рудченко II. 170 č. 40).

«Багаство — дочасне, a злидні — довічні,» мовляють стари люди. Як да заведутця злидні, то тамъ не переводитця бідкаыне, аж поки злидні сами не перейдуть куди-инде, або поки той, де вонп оселились, не виведе ix якимъ робомъ. Ось що про них слибизують: У якомусь-то селіжив мужик... (Чубиыскій 398 č. 112) Кажуть, що на тім світі хрещена мати лучче рідноі: рідна як попаде свою дитину, то й розірве, a хрещена буде обороняти. У одной дівчины умерла мати... (ib. 416 č. 122). Кажуть люде, — встаровьшу не дуже було густо людей пысьменныхъ, a найпаче попивъ. Знаходылысь цилн села, де попа и дяка з]эоду-вику не бувало, и люде не вмилы молыть-ся, не бачылы, якъ треба поклоны класты, або хрестыться, a що попа возыты y решети — вони про се и не чулы николы. (Гринченко IV. 202 č. 230).

Ojediněle nalézáme v úvodě všeobecnější myšlenku. Tak v úvodě povídky o Nezasmálce z kurské gubernie: Какъ подумаешь, куда ве-ликъ Божій свѣтъ! живутъ въ немъ люди богатые и бѣдные, и всѣмъ имъ просторно, и всѣхъ ихъ призираетъ и разсужаетъ Господь. Жи-вутъ роскопгные, и празднуютъ; живутъ горемычные — и трудятся; каждому своя доля! (Аѳанасьевъ II. 222. б. 166).

Zcela stručně pověděna v povídce z vjatské gub. všeobecná sentence: «Въ богатствѣ правды нѣтъ.» (Смирновъ Сб. Вр. сказ. 377. č. 122).

Běloruská pohádka o zlé ženě z mohilevské gub. začíná: У насъ часто говоруть объ противныхъ жонкахъ. (Романовъ III. 384 č. 7).

Obšírny takový úvod má povídka z černigovské gub.: Біда в сві-тоньку, ек жінкі почнуть орудовать чоловіковим розумом, тоді не тількі, щоб до щастя в худобі чоловік той добрався, a ще й по-слідне стало-бить мозольове дарма да замарно пійде! Вони тількі ii ворочають зовсім дурнісенькіми чоловіками, y котрих кажуть — не всі клепкі дома, a над розумним; дак не встне, бо и цурь-дурня часом скаже. Не дай Господи, ек ще случицца, що чоловік зо-свім дурни, a жинка вередлива та вигадлива!.. Тоді вже округ горе та потрата. — У нас, бацця, казка про те e (Рудченко II, 173—4, č. 41).

Běloruská z.minské gub.: Вѣдамо, маскаль ничого не баитца, бо яких страхау ему не давелося на сваём веку бачыць, якое беды пе-