Předchozí pohled na ORIGINAL | OCR Následující
str. 13



y насъ, и бабки есь, что отъ какой угодно болѣсти отчитаваютъ, йдѣ дохтора a помочь не знаютъ. (Смирнов 554 č. 198).

Вы сміетесь, шо мы вирымъ y видьмы, та y инше, a що жъ бы воно було таке ось хоть се. (Гринченко III. 152 č. VI).

Jsou to ovšem velmi oslabené úvody proti úvodu, jímž začíná na př. verse epické písně „byliny'' Іван, Гостиный сын z novgorodské gub.:

Нашему хозяину честь бы была,

Нам бы, ребятам, ведро пива было:

Сам бы испил да и вам бы поднёс.

Мы, малыребята, станем сказывати,

A вы, старички, послушайте,

Что про матушку, про iuupoKj' ггро Волгу рѣку...

(Кирѣевскій III. str. 1.)

Než to jest úvod málem-b ne ojedinělý v epické poesii.

Stručnější mívají historické рІзпе:Добрые люди, послушайте, a мы малые ребята станем сказывать... (Кирѣевскій VI. 2. č. 2, pod č. 3, 6 č. 6.)

Jiných úvodů epických písní tu pomíjíme.

Celkem možno říci, že pohádky vyznačují se mnohem častěji úvodními pasážemi, než epické písně, které do daleké většiny začínají přímo líčiti děj, vytýkajíce napřed osobnost rekovu aneb místo, kde se děj odehrává. Velmi řídké jsou i takové úvody jako: Я ли вам, ребята, старину скажу... стару, ярежшою (Вс. Миллер Былины... новой записи 12 č. 3), A мнѣ-ка сьпѣть старинушку старинную... (Марков Бѣломор. был. 190 č. 37), Старина сказать да стародавняя, старо-давняя да небывалая; хоропіо сказать, да лучше слушати (Сперан-скій II, 3'12),Послушайте да люди добрые, я ли вам да старину скажу (Соколовы 311 č. 12). A старину скажу да старика свяжу a старика свяжу да со старухою да c веслоухою. Ище то браццы, не чюдо, да я чюднѣ скажу... (Григорьев III, 461 č. 78). Старину спою, да ста-рика свежу, старика свяжу да со старухою (ib. I, 239), Хотите ле, братцы, старину скажу, старину скажу да старыцька свежу со ста-рупікоіо? Это що, братцы, за цюдо цюдное, это що, братцы, задиво дивное? (ib. I, 433).

c) Jiná povídka z poltavské gub. je zahájena vzpomínkou na minulost: «Колись було не так як тепер: колись усякі дива робилися на світі. Колись ii самый світ не той був, що тепер... Тепер нічого того нема... Розскажу вам казку про лісового царя Оха, якій він був. Колись-то давно, не за напіойі памъяти —мабудь ще й батків и ді-дивъ напіих не було на світі...» (Рудченко II 107 č. 29).

Povídka o původu kořalky z černigovské gub. (Брагоманов 17, č. 46) začíná: От ви горілку пьете, a не знаете, відкіль вона i за що прози-ваеться горілкою. Ви думаете, що се так люде п видумали, тай пьють собі на лихо. Тим то й ба, гцо тут без нечистого куцого не обійтдлось: се ёго видумки. От я вам роскажу, як се було. Діялось се ще не за нашоі памяти.


Předchozí   Následující